Люди міленіуму

Маркхему здається, що він ось-ось намацає шляхи, що ведуть до тих, хто винен у загибелі його дружини, але потроху він піддається власним таємним вабленням і перетворюється на одного з функціоне­рів таємної організації. Роман рясніє надзвичайно яскравими, суто Баллардівськими персонажами: соціопатами, симулянтами, священиками, колишніми співробітниками спецслужб, які нині займаються виготовленням бомб для терористів, лікарями, під маскою яких переховуються геть інші персони. Врешті-решт Маркхем отримує відповіді на всі свої запитання — та він і припустити не міг, що вони виявляться саме такими…Автор прагне висвітлити темні боки людського серця, підриваючи звичайні уявлення про те, в чому полягає роль літератури.
Головна тема книги — це повстання людей середнього класу проти все більш важких умов життя, проти безглуздої жорстокості нашого суспільства.
«Люди Міленіуму» — це не трилер і не заяложена постапокаліптика, а перший конче необхідний для читання роман ХХІ століття.