Криптолюбов

Корж, як і кожен поет, пише вірші, щоб зупинити мить, бо весь секрет віршів полягає в тому, що вони можуть стати чимось більшим за наше життя тільки тоді, коли зуміють його зупинити. Вірші — це знерухомлений час, одна-єдина всеосяжна мить.



Поезія – найнепотрібніше з мистецтв. І якщо вже й писати вірші, то так, як це робить Олесь Корж. Добротно, якісно, фахово. Бо поет не той, хто на Пегаса сів, а той, хто перед цим автошколу закінчив і на права здав. Коли це майстерно зроблено, око насолоджується читанням, а вухо – слуханням. Ось хто твердо пам’ятає, що давні греки мистецтво назвали «τέχνη». А якщо побачите його одразу з двома жінками, не кричіть, що він бабій, – це Евтерпа і Ерато. І то у них по-роботі.

Артем Полежака



«Криптолюбов» Олеся Коржа – це збірка, в якій, здається, поєднується непоєднуване: зворушливість і тремкість сусідять з іронією та сарказмом, силабо-тоніка чергується із верлібром, довіру і відкритість перемагають непевність і невпевненість, а може, й ледь вловимий страх незахищеності. Тому криптолюбов, а не любов. Тому ходіння довкола, говоріння непрозоро замість межової прозорості й легкості. Тому, зрештою, ця збірка, бо поет не може мовчати про сокровенне. Навіть якщо й загортає його в обгортку «крипто».

Богдана Матіяш



Якби ця збірка виходила років 10 тому, можна було б написати, що Олександр випікає свої вірші, як коржі. Та сьогодні, в добу нових технологій він вже не випікає, а майнить свої криптовірші, щодня, щомиті, часто на ходу. Ходяча криптоферма, звичайний собі чоловік уже майже середнього віку з обличчям, порослим чорною щетиною, він їздить поряд з нами в метро та маршрутках, ходить київськими вулицями – і багатіє, багатіє...

Та на відміну від майнерів криптовалют, Олександр Корж не ховає своїх капіталів. Навпаки – він щедро ділиться ними. Варто тільки підключитися до його поетичної криптоферми. Підключаймося!

Олександр Ірванець